« Я люблю слухати дощі.
Вони несуть тепло душі,
Вони змивають смуток дня,
Дають надію на життя»-
цими словами Ліни Костенко 31 листопада 2025 року в групах Сп-31 і Сп-21Ск розпочався поетично - мистецький вернісаж, який став діалогом душі зі словом.
Атмосфера заходу була наповнена теплом, щирими емоціями, глибокими роздумами про сучасну поезію і людські почуття.
Під час зустрічі студенти читали вірші відомих українських поетів – Ліни Костенко, Василя Симоненка, Сергія Жадана, Івана Малковича, Юрія Іздрика, у яких звучать мотиви любові, тривоги і надії.
Молодь ділилася роздумами про те, як поезія допомагає відкрити серце, зрозуміти себе й світ довкола.
Куратор Олександра Бойко розповіла про болісну поезію смутку сьогодення, у якій віддзеркалюється переживання людини в непростий час – біль утрат, тривога за майбутнє, прагнення миру.
Окрему увагу приділили поезії, що торкається соціальних проблем сьогодення і болю соціально незахищених людей – самотніх, літніх, людей з інвалідністю, тих, хто потребує підтримки і людяності.
Поезія Василя Симоненка, його безсмертні слова «Ти знаєш, що ти – людина?» нагадали присутнім про цінність життя, про необхідність співчуття й взаємної підтримки.
Вернісаж став справжнім святом поетичного слова, яке об’єднало студентів навколо добра та глибоких людських почуттів. Він залишив по собі світлий післясмак – наче подих осіннього дощу, що очищає й надихає.
