Сьогодні, 4 червня, Україна схиляє голову в глибокій жалобі, вшановуючи пам'ять дітей, чиї життя обірвала жорстока та несправедлива збройна агресія російської федерації. Цей день – не просто дата в календарі, це кровоточива рана в серці кожного українця, що нагадує про непоправні втрати та безмежний біль.
Кожне дитяче життя – це Всесвіт, що мав розцвісти, наповнитися сміхом, радістю, мріями. Це сотні тисяч нездійснених польотів, нерозказаних казок, не написаних віршів, не зіграних матчів. Це дитячі очі, що мали бачити мирне небо, а натомість бачили жах війни, руїни та смерть.
Сьогодні ми згадуємо кожне ім'я, кожну посмішку, що згасла назавжди. Згадуємо тих, хто не встиг відчути перше кохання, не зміг піти до школи, не дізнався, що таке доросле життя. Вони – наші маленькі янголи, які стали жертвами бездумної агресії, що не знає ні кордонів, ні милосердя.
Цей день – це також заклик до справедливості, до покарання винних у злочинах проти людяності, до того, щоб жодна дитина більше ніколи не стала жертвою збройної агресії.
Нехай пам'ять про кожного загиблого янгола буде вічною. Їхні імена викарбувані не лише на меморіалах, а й у наших серцях, нагадуючи про найвищу ціну, яку Україна платить за свою свободу. Ми ніколи не забудемо тих, хто мав будувати майбутнє, але став жертвою жорстокості. І ця пам'ять дає нам сили боротися далі, щоб мирне небо знову огорнуло кожен куточок нашої землі, а дитячий сміх знову наповнив кожен дім. Заради них ми не маємо права здаватися!
