29 січня в Україні вшановують пам’ять Героїв Крут. Цей бій для українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність, прикладом для сучасних захисників України як успішно боротися проти численного ворога.
Історична довідка
У 1917 році, після падіння Російської імперії, в Україні розпочався національно-визвольний рух, який призвів до створення Центральної Ради та проголошення нею Української Народної Республіки (УНР). Однак прихід до влади більшовиків у Росії, внаслідок жовтневого перевороту, поставив під загрозу існування держави. Більшовики прагнули встановити контроль над Україною і розглядали Центральну Раду як серйозного суперника. Тому у грудні 1917-го розпочали збройний наступ. В середині січня вони захопили майже все Лівобережжя та просувалися на Київ. В умовах війни Центральна Рада 22 січня 1918 року проголосила Незалежність Української Народної Республіки.
Проголошення Незалежності УНР не зупинило більшовицького наступу. 28 січня дві радянські армії, які рухалися на Київ, об’єдналися під командуванням Муравйова поблизу Бахмача. Цю вузлову станцію обороняв бойовий відділ 1-ї Української військової юнацької школи сотника Аверкія Гончаренка. Однак без артилерії під загрозою оточення оборонці вимушено відступили до станції Крути й стали укріплюватися.
29 січня на станції Крути українські частини, до яких підійшло підкріплення – учні Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького та Помічного студентського куреня Січових стрільців, а також близько 80 добровольців із загону Вільного козацтва з Ніжина (разом понад 500 воїнів і 20 старшин), вступили у нерівний бій з більшовиками. На озброєнні вони мали 16 кулеметів і саморобний бронепоїзд – звичайна артилерійська гармата, встановлена на залізничній платформі, гвинтівки. Росіяни вдесятеро переважали, мали бронепотяг та артилерію.
Картина Олександра Климка «Бій під Крутами»
Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко. Завдяки вигідній позиції і героїзму українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім, під тиском ворога, українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 хлопців – заблукали в темряві й повернулися до станції Крути, яка вже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Хлопців катували, а потім стратили.
Схема бою під Крутами
Під Крутами загинуло, за різними оцінками, 70–100 українських оборонців, у тому числі 27 вояків Студентської чоти, які потрапили в полон і були вбиті. Сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них. Російські втрати тільки вбитими були щонайменше 300 загарбників. Після визволення від російсько-більшовицьких окупантів, у березні 1918 року, тіла загиблих були перепоховані в Києві на Аскольдовій могилі.
Завдяки звитязі та сміливості українських вояків ворожий наступ більшовиків на Київ був зупинений на кілька днів, доки тривали переговори між УНР і країнами Четверного союзу. Важливо було, щоб українська столиця перебувала під контролем Центральної Ради. Це сталося й завдяки учасникам бою під Крутами. Перемовини закінчилися 9 лютого 1918 року підписанням Брестського мирного договору, за яким Четверний союз визнав УНР, а також надав грошову позику і збройну допомогу в боротьбі із зовнішнім агресором. Завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ 1 березня 1918 року українці звільнили від більшовиків Київ, а у квітні – майже всю Україну. В першій у XX столітті війні з російським агресором – радянською Росією – перемогла Українська Народна Республіка.
Багато молодих патріотів – активних учасників відзначення дня пам’яті Героїв Крут зараз зі зброєю в руках крок за кроком наближають нашу перемогу над нащадками російсько-більшовицького агресора – рашистами. 100 років тому, в ході другої радянсько-української війни, захисники української незалежності вже не змогли вистояти в боротьбі з переважними силами агресора. Сьогодні ми маємо завершити їхню справу. Для цього у нас є професійна, патріотична та вмотивована армія, міжнародна підтримка. І ми знаємо, що у разі поразки у цій війні чекає українців: репресії, Голодомор, депортації та знищення нашої ідентичності. Тому сьогодні на захист України стали тисячі українців, які ще вчора були мирними людьми. Попри те, що за 100 років не змінився ні ворог, ні його методи війни, ми маємо реальний шанс завершити цю боротьбу. Бо наше суспільство зробило свій вибір на користь вільного демократичного розвитку власної держави. Й готове цей вибір захищати.
