2 лютого 2025 року українська наука відзначатиме 180 річницю з дня народження славетного фізика –електротехніка Івана Пулюя. Небагато хто з наших сучасників знає, хто такий Іван Пулюй. Однак понад сто років тому цей видатний українець докорінно змінив світ своїми дослідженнями й винаходами. Іван Пулюй наочно продемонстрував, що українці можуть робити великі відкриття у сфері точних наук. І водночас, працюючи в наукових осередках поза своєю батьківщиною, залишатися українськими патріотами, трудитися для української справи.
Після навчання у Віденському університеті й роботі у фізичній лабораторії професора Віктора фон Лянґа Пулюй викладав у 1874–1875 роках фізику, механіку та математику у Військово-морській академії в місті Фіюме, де сконструював прилад для вимірювання механічного еквівалента теплоти. У 1884 році вчений очолив кафедру фізики Німецької вищої технічної школи в Празі (зараз – Чеський технічний університет), яку він у 1903 році перетворив у першу в Європі кафедру фізики й електротехніки. Саме під час роботи в Празі вчений провів фундаментальні дослідження щодо природи та властивостей Х-променів, які з часом почали іменуватися рентгенівськими. Щоправда, не Пулюю приписують це відкриття, а німецькому вченому Вільгельму Кондраду Рентгену, який незадовго перед цим, 28 грудня 1895 року, опублікував повідомлення «Про новий тип променів», де, власне, і йшлося про Х-випромінювання. Однак за чотирнадцять років перед тим уже існувала «лампа Пулюя», що випромінювала такі промені. Пулюя високо цінували. Він був членом різних наукових товариств, отримував нагороди. У 1916 році йому навіть пропонували стати міністром Австрії, але він відмовився. Разом із Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуєм-Левицьким брав участь у першому повному перекладі Біблії на українську мову. Організовував стипендії для українських студентів у Австро-Угорщині. Публікував статті в підтримку української мови. Вчений прагнув, щоб його нащадки теж зростали українськими патріотами. Старший його син Олександр Пулюй пішов 17-річним добровольцем у лави «Січових стрільців», а потім до 1920 року воював у складі Української Галицької армії.
Про ці та багато цікавих фактів з життя та наукової діяльності славетного уродженця Тернопільщини дискутували здобувачі освіти групи ОФ-21 під час круглого столу «Іван Пулюй. Повернення із забуття», який у рамках тижня циклової комісії фізико – математичних дисциплін та інформаційних технологій провела викладачка Роксолана Ломницька. Пізнавальною стала доповідь Марти Іванців про бігографію відомого вченого. Хронологію відкриттів Івана Павловича, та про те, як вони змінили історію науки і техніки розповіли Юля Віш та Соломія Потичко. З сучасними застосуваннями Х променів у різних галузях, зокрема у медицині присутніх ознайомили Софія Бідолах та Олександра Веремеєнко.
Іван Пулюй залишається важливою фігурою у світовій науці, а його досягнення стали підґрунтям для розвитку сучасної фізики та медицини. Його внесок нагадує нам про важливість українських науковців у світовій історії.
