За всю історію людства спостерігалося безліч найрізноманітніших вкрай негативних явищ. Якщо виключити згубні природні катастрофи, а так само нескінченну низку жорстоких кровопролить, які мільйонами забирали людські життя, то найпершим лихом є епідемії смертельних для людини хвороб. Одна з останніх епідемій нашої сучасності була прозвана чумою 20-го століття, синдромом набутого імунного дефіцит – СНІД.
Не дивлячись на досягнення нашої прогресивної науки, ми змушені, на превеликий жаль, констатувати, що боротьба з нею ще далеко не закінчена. Факти вперто свідчать, що навіть численні міжнародні та урядові програми по боротьбі з пандемією ВІЛ-інфекції та СНІДу не дозволяють нам ще залишити цю епідемію в минулому.
Оцінивши загрозу, що насувається і можливі катастрофічні наслідки, ще в 1987-му році Джеймс В. Бунн і Томас Неттер, два співробітники з питань громадської інформації, що працювали в Глобальній програмі по боротьбі зі СНІДом при Всесвітній організації охорони здоров’я, запропонували ідею організації Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом. Ця ідея була підтримана. Дата проведення Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом була визначена -1грудня – і вперше відзначена в 1988-му році. Відзначається щорічно з ініціативи ВООЗ відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН. Символ боротьби зі СНІДом – червона стрічка, без неї зараз не проходить жодна акція.
Синдром набутого імунодефіциту вперше було зафіксовано в США у 1983 році. Впродовж двох місяців хворий помер. Сьогодні за добу у світі чотириста тисяч осіб заражається цією хворобою.
Збудник — вірус, що має вигляд спіралі у трикутній серцевині. Він носить назву ВІЛ (вірус імунодефіциту людини).
Що таке ВІЛ-інфекція та СНІД?
ВІЛ-інфекція – тривала інфекційна хвороба, яка розвивається внаслідок інфікування ВІЛ та характеризується прогресуючим ураженням імунної системи. Потрапляючи в організм, вірус входить у контакт із клітинами ДНК господаря. Коли імунна система організму починає виробляти антитіла, вірус тут же генетично змінюється. До того ж його складно «зловити», оскільки він «ховається» у внутрішньоклітинному просторі, переходячи в латентну форму.
ВІЛ-інфекція протікає в кілька стадій, з яких СНІД – термінальна стадія ВІЛ-інфекції. Люди, які живуть з ВІЛ (ЛЖВ), можуть прожити в середньому без лікування 9-10 років з моменту зараження. Поступово імунна система слабшає і не може боротися із захворюваннями.
Симптоми захворювання на ВІЛ-інфекцію
Захворювання небезпечне тим, що з моменту інфікування до появи перших явних симптомів може пройти не один рік. На стадії, коли ще немає симптомів, захворювання можна виявити за допомогою аналізу крові.
Перебіг хвороби
Перші симптоми хвороби спостерігаються в середньому через 1,5 – 3 місяці після інфікування. Це так звана гостра стадія ВІЛ-інфекції, вона спостерігається не у всіх інфікованих. Для гострої стадії характерна тривала лихоманка, схуднення, нічне спітніння, збільшення лімфатичних вузлів. Продовжується недуга 2-3 тижні, і людина нібито одужує, проте вірус залишається в організмі і може інфікувати інших.
Період безсимптомного вірусоносійства триває від кількох місяців до багатьох років (8 і більше). Протягом всього цього часу ВІЛ-інфікована особа почувається здоровою. Проте, врешті, вірус долає імунний захист і знижує опірність організму. Як наслідок, розвивається СНІД, який проявляється інфекційними хворобами, найчастіше це тривалі запалення легень (пневмонії), туберкульоз, вірусні хвороби (оперізуючий лишай, герпес, цитомегаловірусна інфекція), у деяких хворих розвиваються пухлини чи ураження нервової системи. Хвороба тягнеться кілька років, людина виснажується і гине.
Як передається ВІЛ-інфекція і яка її профілактика?
Вірус міститься практично у всіх біологічних рідинах людини: крові, спермі, вагінальному секреті, передсіменній рідині, грудному молоці і т.д. Зараження відбудеться у тому випадку, якщо вірус потрапить або у кров людини, або на пошкоджені слизові.
Незахищений статевий контакт. Саме тому необхідно користуватися презервативом під час сексу. Навіть якщо ви довіряєте партнеру, він не може і сам знати, що хворий. Дуже важливо розповісти про важливість захищеного сексу дітям і підліткам.
Вірус може передатися і при оральному сексі, якщо в роті є виразки.
Повторне використання ін’єкційного обладнання після людини, хворої на СНІД, а також нестерильних інструментів. Якщо ви прийшли в салон краси, щоб зробити пірсинг чи тату, не соромтеся поцікавитися, якими інструментами вам будуть це робити, попросіть показати, як інструменти стерилізуються. Якщо можна, принесіть свій одноразовий інструмент для виконання тих чи інших косметичних процедур. Це стосується і манікюру і педикюру і т.д.
Дітям поясніть, що ні в якому разі не можна на вулиці піднімати шприци та інші предмети, що колють, бо вони можуть бути небезпечні!
Недотримання елементарних правил особистої гігієни. Є речі, які суто індивідуальні. Це зубні щітки, приладдя для гоління – предмети, на яких можуть бути залишки крові хворої людини.
Вірус може передаватися від матері до дитини під час вагітності, пологів і годівлі грудьми.
СНІД не передається:
Хоча ВІЛ вражає весь організм, до цього часу не доведена можливість інфікування через піт, сечу, кал, сльози, слину, оскільки кількість вірусних частинок в цих рідинах надзвичайно мала для зараження. Хвороба не передається побутовим шляхом: через повітря при чханні, кашлі, при спільному проживанні, роботі в одному приміщенні, користуванні посудом. Не треба боятись подати руку чи обійняти інфіковану і хвору людину, не страшні також дружні поцілунки, якщо на губах відсутні виразки чи тріщинки. Безпечним щодо зараження ВІЛ є спільне відвідання місць громадського користування – лазні, сауни, басейну, туалету. СНІДом не можна заразитись у громадському транспорті.
СНІД ще не переможений тому – нам так важливо навчитися слухати тих, хто опинився по той бік біди.
