Останній рік фокус у сфері благодійності сконцентрувався на потребах армії, добровольчих батальйонів, біженців і вимушених переселенців. Тобто, зараз охоче допомагають тим, хто якось причетний до воєнних дій на сході країни. Люди активно заробляють плюси до карми, збираючи кошти, гуманітарну допомогу та надаючи психологічну підтримку. Але, як і раніше, існує одна з найбільш незахищених категорій нашого населення, яка була і до цих подій, і нині нікуди не зникла, але про яку тепер говорять значно менше. Це діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування.
“Це не перший мій візит до дітей, але я все одно дуже хвилююсь. Для дітей такі візити – це надія, хоч на мить вони стають щасливішими”, – сказав Василь Лещук – практичний психолог ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний коледж».
“Насамперед, я сюди прийшла для себе, хоч це і звучить трохи егоїстично. По-перше, я повинна навчитися цінувати те, що я маю, а по-друге, я тут, аби нести добро цим дітям. Я хотіла б подарувати їм трохи любові: поглядом, усмішкою, обіймами”, – висловила свої міркування Алла Мацієвська – голова студентської організації.
Студенти зустрілись о 10-й год., аби вчасно прийти до «Карітасу Бережани», де на них вже чекали діти. Помітним було хвилювання студентів. Хтось із них відвідує цих діток вперше, хтось уже має досвід, але всі однаково переймалися, чи все пройде добре. Дорогою ділилися досвідом.
Діти уважно дивились на те, що для них підготували студенти разом з психологом.
Пані Оля відзначила: «Діти дивились уважно, адже це для них нові люди. Взагалі важливо приходити частіше і треба не забувати усміхатися дітям». Після проведення кількох вправ, учасниками яких були студенти та діти-сироти, Василь Іванович продемонстрував результати арт-терапії й підсумував: «Діти звикають, що зазвичай піклуються про них, а тут навички турботи про інших опановують вони самі. Це дає їм змогу відчути відповідальність, навчитися любити, піклуватися про тих, хто слабший».
Важливо не забувати про такі місця і знаходити час, аби поділитися своєю увагою з тими, хто її дійсно потребує. Все просто: аби відвідати цих дітей, треба прийти, зв’язатися з координатором і домовитися про зустріч.
Пам’ятайте: цим дітям не потрібна жалість, цим діткам потрібні увага і любов.
викладач ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний коледж»
