Не стало легенди української освіти, науки Василя Павліського.
Народився Василь Михайлович 26 травня 1941 р. в с. Угринів Івано-Франківської області.
У 1973-1978 – співробітник Центрального НДІ автомобільного і автомоторного транспорту (м. Москва); 1978 – 1989 рр. – начальник науково-дослідного відділу ВО «Київтрактородеталь» (м. Київ).
У 1992 році директором Бережанського технікуму механізації та електрифікації сільського господарства призначили знамениту і заслужену людину, професора, доктора технічних наук, Заслуженого машинобудівника України – Василя Михайловича Павліського. Завдяки його старанням технікум механізації та електрифікації сільського господарства реорганізовано в агротехнічний коледж – навчальний заклад II рівня акредитації з правом підготовки молодших спеціалістів і бакалаврів.
Наказ про реорганізацію співпав із початком періоду бурхливого національного відродження в Україні. На фоні тодішніх історичних подій це означало не чергову зміну назви навчального закладу, а необхідність суттєвого наближення його – як матеріальної бази, так і навчального процесу – до передових форм освітніх технологій з орієнтацією на європейські взірці.
Потрібні були як виняткова енергійність, наполегливість і рішучість, справді нове мислення керівника й чітке бачення ним перспективи розвитку навчального закладу, так і цілеспрямована діяльність усього педагогічного колективу. Тільки завдяки поєднанню цих факторів порівняно за короткий час удалося реалізувати першочергові завдання щодо переведення навчального закладу на якісно новий шлях.
Василь Михайлович провів велику роботу в перебудові освітнього процесу, зміцненні матеріально-технічної бази. Очільник закладу подбав і про кадровий потенціал, до кожної особистості ставився з щирістю, любов’ю та турботою.
Розширив інтеграційні зв’язки з закладами вищої освіти, співпрацював зі Швейцарією, Австрією, США, Німеччиною, Францією, Голландією, Канадою, Великобританією, Данією у сфері наукового й виробничого співробітництва з питань біоенергетики, технологій органічного землеробства, організації стажування за кордоном студентів і викладачів закладу, їх навчання за кордоном.
Василь Михайлович разом із швейцарцями, датчанами та австрійцями досліджував технології вирощування й переробки ріпаку на біодизпаливо в регіоні та одержання біогазу з соломи й жому. На основі цих досліджень видав два навчальні підручники, створив та обладнав лабораторію біогазових технологій.
За період роботи Василь Павліський відзначений високими державними і відомчими нагородами, у тому числі – орденом «За заслуги ІІІ ступеня», орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира, відзнаками «Відмінник освіти України», «Знак Пошани» Міністерства аграрної політики України, удостоєний Почесного звання «Заслужений машинобудівник України», «Ветеран праці», Дійсний член Української академії економічної кібернетики, нагороджений Почесною грамотою ректора НАУ, Дійсний член-академік Української академії триботехніки, «Почесний працівник фізичної культури і спорту України», Лідер XXI століття, «Заслужений професор Національного аграрного університету», Лідер галузі агропромислового комплексу України, Лауреат Міжнародної нагороди тисячоліття «За величезні заслуги перед людством» – міжнародної корпорації товариських партнерів, Лауреат Міжнародної нагороди Сократа «За особистий внесок до інтелектуального розвитку сучасного суспільства», Почесний громадянин м. Бережани та інші. За результатами рейтингу Всеукраїнського науково-аграрного центру ефективного управління при Кабінеті Міністрів України директора БАТІ удостоєно почесної відзнаки „Свята Софія” – за особистий внесок у відродження духовності, національної науки та культури, медалі „Незалежність України” міжнародного академічного рейтингу популярності та якості "Золота фортуна".
В. М. Павліський – автор 130 наукових праць, 60 патентів та авторських свідоцтв, 3 монографій, 2 навчальних посібників.
У широкому спектрі його щедрого життєпису особливої ваги набувають одвічні суспільні цінності та справжні людські почуття – гідність особистості, любов до істини, відповідальність за чин, обов’язок перед Україною. І в часи державотворчого піднесення, і в період соціальної турбулентності він відважно брав на свої плечі тягар доленосних рішень, творив атмосферу вільного академічного спілкування, послідовно обстоював право кожної особистості на власну думку.
Роки невтомної праці в науці та освіті принесли Павліському В. М. безперечне визнання серед української інтелігенції, а також гідне пошанування на найвищому державному рівні. Його повсякденна нелегка праця як директора Бережанського агротехнічного інституту і науковця завжди була щедрою на нові ідеї, мудрі й далекоглядні рішення, які сприяли розбудові української освіти та науки.
Висловлюємо щирі співчуття дружині Марії, доньці Оксані, рідним і близьким покійного!
Хай світла пам’ять про Василя Михайловича ПАВЛІСЬКОГО назавжди залишиться в наших серцях, а Бог подарує йому Вічне Життя та спокій.
