Започаткувати щось нове – завжди ризик, адже новинки інколи сприймаються суспільством не зовсім коректно. Втім, сподіваюся, що рубрика «ЗНАЙ СВОЇХ» стане частинкою життя коледжу, тому що розповідатиме про студентів, які, займаючись спортом, примножують і спортивну славу закладу освіти, в якому навчаються, і свої вподобання, і несуть радість тим, хто покладає на них великі надії, бажаючи завжди
ПОТРАПИТИ в «ДЕСЯТКУ»,
як це зробила, переконаний, Вікторія Верех, студентка І курсу ВСП «Бережанський фаховий коледж НУБіП України» спеціальності Садово-паркове господарство.
Отож, перше доросле інтерв’ю з студенткою, яка підкорює безмежно-обмежені простори басейнів, займаючись плаванням.
Добрий день, Вікторія. Пригадай, будь ласка, свої перші кроки в плаванні. Чому саме плавання?
Любов до спорту мені передалася від батька, який мене маленьку брав з собою у спортзал. Плаванням я почала займатися у 7 років, бо тато хотів, щоб ми навчилися плавати. Спочатку було важко, але з часом любов до цього виду спорту ставала більшою, і це привело мене у професійний спорт
Зрозуміло. І як воно, коли всі діти гуляють вулицями рідного населеного пункту, все це залишити на другому плані і присвячувати весь свій час поза школою плаванню?
Мені це не складно далося, тому що у мене на плаванні є багато друзів, з якими у нас спільні інтереси. Та й плавання допомагало мені зміцнити організм та тримати себе в тонусі.
Наскільки складно опанувати різні стилі плавання? Який із цих стилів для тебе є «найріднішим», найлегшим?
На початку це здається складним завданням, але коли починаєш відчувати воду, розуміти, що треба робити в басейні, то все стає не таким складним. Із чотирьох стилів плавання я обрала брас. Ним я плаваю понад п'ять років. Цей стиль є одним з найскладніших, тому не всі спортсмени мають його опанувати та вдосконалювати.
Скажи, будь ласка, наскільки легко відвідувати тренування в басейні, коли поруч рідні люди (разом із Вікторією плаває її менша сестра Аліна)?
Я думаю, що тут немає значення, чи є з тобою рідна людина чи ні, тому що тренер дає завдання, і ти повинен його виконувати не відволікаючись. Але, звісно, коли є Аліна зі мною на тренуванні, то все відпрацьовується набагато легше.
Ти вже багато разів брала участь в різноманітних змаганнях. Пригадай, які емоції тебе переповнювали, коли ти вперше брала участь в офіційних стартах?
Звичайно, я хвилювалась, бо не знала що мене чекає. Але перед стартом я опанувала себе і показала, на що я спроможна.
В свої такі ще молоді роки ти вже маєш можливість порівняти, як відбувається тренувальний процес плавців в Україні та за кордоном. Де, на твою думку, тренування більш якісні? Обґрунтуй свою думку.
На мою думку, в Україні більш ефективні тренування, тому що половину тренувального часу ми проводимо у спортзалі, а пізніше йдемо у басейн. Коли я була у Польщі, то ми у спортзал не ходили, і було трішки складно для організму. Тренування у басейні там були більш спокійні. І через це не так відчувалась вода.
Ми підійшли до теми тренерства та програми тренувань. Хто є чи були твоїми тренерами і як вони організовували процес тренувань? Чи можеш ти сказати, що тренер, з яким ти зараз займаєшся, заставив тебе подивитися по-новому на плавання?
Першим моїм тренером був, Кузь Ярослав Адамович (це було у Козові), він навчив мене основи - плавати. Після переходу у КДЮСШ № 1 моїм тренером стала Михальчишин Мар’яна Степанівна, з якою я поїхала на перші змагання та відчула, що таке спорт. Коли вона пішла у декрет, я перейшла до Редькви Юрія Богдановича, який тренував мене разом із Мазур Світланою Зиновіївною. А віднедавна я тренуюся в Антонишин Катерини Михайлівни, яка показала мені плавання зовсім з іншого боку. Відколи я у неї тренуюся, то відчуваю ефект від тренувань. Вона вдосконалює мої навики та корегує техніку.
Як ти оцінюєш свої результати на всеукраїнських змаганнях? Вважаєш, що тобі все вдасться на змаганнях чи відчуваєш, що могла би виступити краще?
Якщо брати останній Чемпіонат України (25-27 листопада в Кам’янську на Дніпропетровщині відбувся Кубок України з параплавання серед осіб з ураженням опорно-рухового апарату), то я вважаю, що могла б виступити набагато краще, якби не температура. Вона ослабила мій організм, завадила показати хороший результат
Розкажи трохи, будь ласка, про свої нагороди. Котрі з них, на твою думку, є найціннішими?
Нагород у мене є багато. Але найцінніші - це з чемпіонатів України, поки що. Сподіваюся, що в наступному році поїду на Чемпіонат Європи, і поповню свою колекцію медалей (тренер збірної України Геннадій Вдовиченко повідомив, що Вікторія увійшла до резервного списку збірної України і найближчим часом її варто готуватися до виклику на навчально-тренувальний збір головної команди країни, який відбуватиметься в рамках підготовки до чемпіонату Європи 2025 року)
Про що мріє плавчиня Вікторія Верех? Якби не плавання, то в якій спеціальності ти б себе реалізовувала?
На даний час я мрію поїхати на міжнародні змагання, щоб відчути, наскільки я готова змагатися з провідними плавчинями Європи. А щодо того, де б я себе реалізовувала, якби не плавання, то навіть ніколи над цим не задумувалась. Та, вважаю, що всі професії важливі, в тому числі й та, яку я обрала, вступивши до ВСП «Бережанський фаховий коледж НУБіП України».
На жаль, формат інтерв'ю зі спортсменами коледжу - лише 10 запитань, десять влучань в десятку.
Якщо ж в читачів будуть ще цікаві питання, неодмінно після нових стартів поспілкуємось із Вікторією.
Зараз же бажаємо їй здійснити все задумане, щоб мати втіху для себе, для рідних та для всіх, хто тримає кулаки, вболіваючи за успіхи колишньої бережанки, а нині мешканки обласного центру.
