Сьогодні у стінах коледжу відбулася надзвичайно глибока та змістовна зустріч студентів із військовим капеланом Оксаною — людиною, яка щоденно працює на перетині болю, віри та людської стійкості.
Ця розмова була про непросте сьогодення — про реальність, у якій живе українське суспільство вже не перший рік. Пані Оксана відверто говорила про травматичний досвід військових, який часто залишається «невидимим» для оточення, але продовжує жити в емоціях, реакціях і поведінці людей, що повернулися з війни.
Особливу увагу було приділено темі посттравматичного стресового розладу (ПТСР) — його проявам, впливу на життя як військових, так і цивільних осіб. Студенти мали змогу глибше зрозуміти, чому навіть після повернення з фронту людина може залишатися «всередині війни», і як це позначається на її взаємодії з близькими, суспільством та самим собою.
Не менш важливою стала розмова про реакції цивільних на поранених, травмованих ветеранів. Часто — це розгубленість, страх або уникання, що лише поглиблює ізоляцію тих, хто вже пережив надскладний досвід. Капеланка наголосила: підтримка починається з розуміння і прийняття, а емпатія — це навичка, яку необхідно свідомо розвивати.
Практичний блок зустрічі був присвячений першій психологічній допомозі під час панічних атак. Студенти отримали конкретні інструменти, які можуть застосовувати як у професійній діяльності, так і в повсякденному житті:
- як розпізнати початок панічної атаки;
- як правильно реагувати, щоб не нашкодити;
- прості техніки стабілізації дихання та заземлення;
- як бути поруч із людиною у стані гострої тривоги.
Особливо приємно відзначити активну участь студентів у живому обговоренні складних тем. Зокрема, студент 2 курсу Богдан продемонстрував глибоке розуміння проблематики та щиру зацікавленість у пошуку шляхів виходу зі стресових ситуацій. Його запитання та міркування стали цінним доповненням до зустрічі й сприяли більш глибокому осмисленню теми всіма присутніми.
За активність, небайдужість і прагнення до професійного зростання Богдан отримав невеличку відзнаку як символ підтримки та заохочення. Такі моменти є важливими, адже вони формують у студентів впевненість у власних силах та мотивацію до подальшого розвитку у сфері соціальної роботи.
Ця зустріч стала не лише джерелом знань, а й важливим кроком у формуванні професійної чутливості майбутніх фахівців соціальної роботи. Вона допомогла студентам краще усвідомити глибину людських переживань у воєнний час та відповідальність, яку несе фахівець у процесі підтримки інших.
Щиро дякуємо пані Оксані за відвертість, мудрість і силу слова. Такі зустрічі не залишають байдужими — вони змінюють погляд, формують розуміння і вчать бути людьми поруч із людьми.
