У четверту суботу листопада українці по всьому світу вшановують пам’ять жертв Голодомору 1921-1923, 1932–1933 та 1946-1947 років.
У 2006 році Україна офіційно визнала Голодомор геноцидом свого народу. Адже внаслідок цього злочину загинули мільйони невинних людей.
ЗАКОН УКРАЇНИ
(витяг)
Про Голодомор 1932-1933 років в Україні
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, № 50, ст.504)
Верховна Рада України постановляє:
- вшановуючи пам'ять мільйонів співвітчизників, які стали жертвами Голодомору 1932-1933 років в Україні та його наслідків;
- шануючи всіх громадян, які пережили цю страшну трагедію в історії Українського народу;
- усвідомлюючи моральний обов'язок перед минулими та наступними поколіннями українців і визнаючи необхідність відновлення історичної справедливості, утвердження в суспільстві нетерпимості до будь-яких проявів насильства;
- відзначаючи, що трагедія Голодомору 1932-1933 років в Україні офіційно заперечувалася владою СРСР протягом багатьох десятиріч;
- засуджуючи злочинні дії тоталітарного режиму СРСР, спрямовані на організацію Голодомору, наслідком яких стало знищення мільйонів людей, руйнування соціальних основ Українського народу, його вікових традицій, духовної культури і етнічної самобутності;
- співчуваючи іншим народам колишнього СРСР, які зазнали жертв внаслідок Голодомору;
- визнаючи Голодомор 1932-1933 років в Україні відповідно до Конвенції від 9 грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього як цілеспрямований акт масового знищення людей, приймає цей Закон.
Стаття 1. Голодомор 1932-1933 років в Україні є геноцидом Українського народу.
Стаття 2. Публічне заперечення Голодомору 1932-1933 років в Україні визнається наругою над пам'яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним.
Цього року четверта субота припадає на 25 листопада.
За міжнародно-правовим визначенням Голодомор – це геноцид української нації, скоєний керівництвом Радянського Союзу на чолі з Йосифом Сталіним шляхом штучно створеного масового голоду з метою знищення українців, остаточної ліквідації українського спротиву режиму та намагань українців збудувати самостійну, незалежну від Москви Українську Державу.
Термін «Голодомор» походить від слів «goldъ» і «morъ» і означає «мор, викликаний голодом, страждання від голоду, голодування». Вперше цей термін згадується 17 серпня 1933 у чеському виданні «Večernı́k P.L.», у статті «Hladomor v SSSR».
В Україні термін «Голодомор» вперше вжив Іван Драч у виступі на З’їзді Союзу письменників України влітку 1986 року, а письменник Олексій Мусієнко популяризував його. У 2006 році СБУ оприлюднила близько 5 тисяч документів ГПУ стосовно цього періоду масового голоду і того ж року Верховна рада України прийняла закон, що кваліфікує голод 1932-1933 років як геноцид українського народу. З того часу публічне заперечення Голодомору вважається протиправним.
Кожного року в четверту суботу листопада українці запалюють свічку пам’яті, що символізує згаслі життя мільйонів жертв трьох голодоморів, спровокованих і здійснених тоталітарним режимом колишнього Радянського Союзу. Здається, полум’я свічі вихоплює з небуття обличчя молодих, старих, зовсім юних, дитячих облич, які дивляться прямо нам в очі: «Як ви живете, ті, що після нас, можливо, потомки, можливо, чужі люди, бо ми вмерли, не зоставивши після себе продовження?».
Скільки їх, цих облич, цих очей? Скільки таких історій? Скільки сімей втратили своїх дорогих людей? Скільки свічок палає у вікнах суботніми листопадовими вечорами? Мільйони!
У ХХ столітті українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 років. Три голодомори, три страшних періоди втрат, горя і знищення українців.
Тисячі документів, свідчень і наша пам’ять повертають нас у ті роки. Як боляче даються ці кроки у минуле, торкаючись людських трагедій та зникнення цілих поколінь.
1921-1923 РОКИ
Україна втратила від 1,5 до 3 млн. населення, у тому числі 70% новонароджених дітей. Вдумайтесь! 70 відсотків! Особливо болісним цей голод був для дітей. До 20 мільйонів дітей страждали від голоду в Україні. Нерідко вони залишались сиротами за живих батьків. Зневірившись, матері залишали дітей в притулках або просто на вулицях.
А привели до цього не лише післявоєнна розруха і неврожай, спричинений посухою 1921 року. Більшовики боялись послабити свою диктатуру, тому надавали перевагу забезпеченню харчами робітничого класу, який був більш згуртованим. Україна, яка мала багато селянського населення, залишилась без допомоги. Її отримували поволзькі селяни і біженці з Поволжя, нерідко за рахунок України.
Існувала ще одна причина голодомору 1921-1923 років. Це були перші спроби режиму придушити повстанський рух в українському селі за допомогою терору голодом, вважаючи, що він здолає селян краще, ніж каральні експедиції.
1932-1933 РОКИ
Найстрашнішим і найжорстокішим був голод 1932-1933 років, коли Україна втратила понад 7 мільйонів своїх синів і дочок.
Голодомор в Україні 1932-1933 років не був випадковим явищем. «Смерть через голод» стала наслідком цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голодом, тобто геноцидом. Він став покаранням українців за їхній спротив колективізації сільського господарства і небажання перебувати під владою Росії.
Сталін боявся втратити Україну як ресурс, без якого побудова могутньої індустріальної імперії, здатної завоювати світ, залишалася б тільки мрією.
Перетворивши Україну на територію масового голоду, режим перекрив всі шляхи до порятунку. 22,4 мільйони людей були фізично заблоковані в межах території Голодомору.
Пік Голодомору припав на весну 1933 року. В Україні від голоду щохвилини вмирало 17 людей, 1 400 – щогодини, понад 30 тисяч – щодня...
Голодомор в Україні став соціально-гуманітарною катастрофою глобального масштабу.
Наслідком злочину геноциду, окрім фізичного вбивства мільйонів людей, стало руйнування традиційного українського устрою життя. Голод став зброєю масового біологічного знищення українців, на довгі десятиліття порушив генетичний фонд народу, призвів до морально-психологічних змін у свідомості українців. Традиційна культура та народні звичаї зазнали деформації. Голодомор повністю змінив звичний порядок господарювання на селі. На десятки років українські селяни були зведені до становища безправних колгоспників, позбавлених паспортів та пенсій.
1946-1947 РОКИ
Голод 1946-1947 рр., тривалий час замовчувався і повоєнний період часто зображувався як суцільний трудовий ентузіазм народу у відбудові країни. Не згадувались муки і поневіряння хліборобів у повоєнні роки. Головним чином, голод був спровокований прорахунками держави у веденні сільського господарства: економічно необґрунтовані плани, низький рівень агротехніки. Наприклад, сіяння озимих не було проведено в оптимальні строки, добрива під посіви не вносилися, що поряд з несприятливими погодними умовами призвело до значного зниження врожайності. Більш того, з низького урожаю було вилучено 56% на користь держави, у багатьох колгоспах було вилучено майже все. Подібне важке становище виникало і у тваринництві, часто через слабку кормову базу.
Липневий пленум ЦК КП(б)У розглянув проблему врожаю та хлібозаготівель. Дивним і злочинним виглядає те, що замість розробки дієвих заходів допомоги селянам, головну увагу зосередили на хлібозаготівлях. Від селян вимагали безумовного виконання плану хлібозаготівель, не зважаючи на умови, що склались. Всі сили були зосереджені на вилучення зерна, а не на допомогу і порятунок селян. Більш того, від селян вимагалось повернути борги за насіннєві, продовольчі та фуражні позики. Гаслом цього «діяння» було «Боротьба за хліб – це боротьба за соціалізм». І в цій «боротьбі» гинули українці.
Надворі кінець листопаду 2023 року, сумна похмурість коротких днів, четверта субота. На вікнах мерехтять свічки пам’яті. Запалимо їх і ми, долаючи полум’ям пам’яті всі часові виміри і весь Всесвіт до «всіх мертвих і ненароджених» у ті страшні роки.
