Цьогоріч на 28-29 квітня припадає сімдесята річниця акції "Вісла" – військово-політичної операції польської влади депортації українців з південно-східних регіонів Польщі (українських етнічних земель) – Лемківщини, Холмщини, Надсяння й Підляшшя – на її північно-західну територію. Лише за три місяці (квітень-липень) 1947 року було силоміць переселено понад 140 тисяч українців. Десятки тисяч людей за лічені дні втратили все: будинки, майно, землю, на якій жили століттями. В цей період вони зазнавали насильства, їх арештовували, розстрілювали, а за підозрою у сприянні УПА ув’язнювали у концтаборі в Явожні Краківського воєводства, створеного спеціально для «підозрілих» українців.
На «нових» місцях переселенцям діставалися залишені, часто понівечені колишніми власниками-німцями господарства. Українців було позбавлено церкви, школи й інших можливостей розвивати власне суспільно-культурне життя. Польська влада переслідувала навіть найменші прояви побутового культивування українських національно-культурних традицій. А для того, щоб повністю унеможливити повернення українців на рідні землі, їм заборонили змінювати місце проживання.
Напередодні 70-х роковин злочинної акції «Вісла», студенти груп Ек-21М та Б-21М пригадали ці трагічні події в історії українсько-польських відносин. З причинами проведення депортації та її процесом присутніх ознайомила викладач історії - Линник Г. В., студенти мали змогу також прочитати спогади учасників цих подій та переглянути художній фільм А. Копчі «Акція «Вісла».
Викладач циклової комісії гуманітарних дисциплін
Линник Г. В.
{module[552]}
