Щороку в четверту суботу листопада в Україні та світі вшановують пам’ять мільйонів жертв Голодомору 1932–1933 років. Цьогорічми втретє вшановуємо жертв комуністичного геноциду в умовах повномасштабної війни з Росією. Війни, яка знову супроводжується геноцидними практиками, – російський режим уже не приховує мети знищити українську ідентичність.Як і нинішня війна Росії проти України, геноцид на початку 1930-х років став відповіддю Москви на прагнення українців бути господарями на своїй землі. Україна з її ресурсами була вкрай необхідна сталінському режиму як упокорена частина імперії.
Передісторія Голодомору.
Наприкінці Першої світової війни Європа переживала розпад імперій. На їхніх руїнах численні національні рухи почали будувати власні держави. Серед цих націй були й українці, розділені між Австро-Угорською та Російською імперіями.
1917-й став роком сплеску українського національно-визвольного руху на теренах Російської імперії, в якій розпочалися революційні події. Вже за рік, у січні 1918-го, Українська Центральна Рада, тогочасний парламент, проголосила незалежність Української Народної Республіки. А ще за рік, 22 січня 1919-го, відбулася історична подія – українські землі, які раніше розділяв російсько-австрійський кордон, проголосили Акт Злуки в єдину державу. За цю державу українцям відразу довелося воювати не на один фронт.У тій війні українським силам не вдалося вибороти перемогу. На початку 1920-х більшовики, які захопили владу в Росії, окупували Українську Народну Республіку. Так, значна частина України опинилася в складі Радянського Союзу.
На кінець 1920-х років в СРСР встановлюється жорстокий тоталітарний комуністичний режим на чолі з Й. Сталіном, який сконцентрував у своїх руках максимальну повноту влади й розпочав форсовану колективізацію та індустріалізацію. Україні з її обсягами сільськогосподарського виробництва та промисловим потенціалом була призначена роль джерела коштів для цих амбітних планів. Так, у січні 1928 року режим запровадив насильницькі хлібозаготівлі. У фермерів держава примусово забирала більшу частину, або й все вирощене зерно за значно заниженими цінами. Одночасно влада розгорнула кампанію з переслідування та депортації заможних селян, яких таврували «куркулями».
Одна з українських родин, яку депортують, затаврувавши «куркулями». Фото Марка Залізняка. Джерело: Національний музей Голодомору-геноциду.
У 1930 р. колективізація викликає масові протести і повстання. Впродовж року в Україні відбулося понад 4 тисячі масових виступів за участю більше мільйона селян. Однак, незважаючи на це, до жовтня 1931 р. колективізованими, тобто, фактично державними, стали 68 % селянських господарств та 72 % орної землі. Загалом в Україні було “розкуркулено” понад 352 тисячі господарств.Результатом цього, а також внаслідок неефективного колгоспного господарювання став голод, через який весною 1932 року померло кілька сотень тисяч українців.
Але Україна все одно залишалася центром спротиву тоталітарному режиму. На перші сім місяців 1932-го на Україну припадає 56 % від усіх антивладних виступів у Радянському Союзі. Саме тому влітку 1932 р. через наростання спротиву Сталін із оточенням прийняв рішення про організацію в Україні штучного голоду, щоб не “втратити Україну”. Шляхом знищення частини населення.
Реалізація плану з організації штучного голоду.
У 1932 році для України було встановлено нереальний до виконання планхлібозаготівель у 356 млн пудів хліба. Для затвердження цього плану до Харкова прибули найближчі соратники Сталіна – Каганович і Молотов, добре проінформовані про розпал голоду вже в першій половині 1932 р. в Україні. Геноцид було організовано і вчинено шляхом узаконення насильницьких дій та масового вбивства українців.
7 серпня 1932р прийнято репресивну постанову ЦВК і РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», яка в народі отримала назву «закон про п’ять колосків». Згідно неї все колгоспне майно прирівнювалося до державного, а за його розкрадання було встановлено жорстоке покарання - за збирання в полі залишків урожаю ув’язненням на 10 років з конфіскацією майна або розстрілом. Було організовано спеціальні групи людей, які обшукували населення, аби силою вилучати зерно. Такі обшуки супроводжувалися терором, фізичними та моральними знущаннями над людьми.
Наступним геноцидним рішенням стало встановлення натуральних штрафів — права держави забирати у селян не лише зерно, а й інші продукти харчування та майно, яке можна було продати або обміняти на їжу. Такого явища не було в жодній іншій республіці СРСР. З метою посилення голоду в Україні політбюро ЦК КП(б)У під тиском Молотова 18 листопада 1932 року ухвалило постанову, якою було запроваджено специфічний репресивний режим — «чорні дошки». Занесення на «чорні дошки» означало фізичну продовольчу блокаду колгоспів, сіл, районів: тотальне вилучення їжі, заборону торгівлі і підвозу товарів, заборону виїзду селян та оточення населеного пункту військовими загонами, ГПУ, міліцією. У 1932–1933 роках режим «чорних дощок» діяв у 180 районах УСРР (25% районів). Такий репресивний режим було застосовано лише в Україні і на Кубані, тобто в місцях компактного проживання українців.
Кремль створив умови життя, розраховані на знищення частини української нації, шляхом повного вилучення всіх продуктів харчування. Постанова ЦК ВКП(б) і Раднаркому СРСР від 22 січня 1933 року за підписами Сталіна і Молотова заблокувала українців в межах голодуючої території, заборонивши виїзд із УСРР і Кубані за хлібом. До жодного іншого адміністративного регіону СРСР чи республіки подібного рішення не було застосовано.
Жертва Голодомору на вулиці Харкова. Фото АлександраВінерберга. Джерело: Національний музей Голодомору-геноциду.
Катастрофічних масштабів голод набув навесні 1933р. Однак пік Голодомору припав на червень 1933року Тоді щодоби мученицькою смертю помирало 28 тисячі осіб, щогодини — 1168 осіб, щохвилини — 20 осіб.
Сталінський режим проголосив голод в Україні неіснуючим явищем і на цій підставі відмовився від допомоги, яку пропонували численні неурядові організації, зокрема закордонні українські громади та Міжнародний Червоний Хрест.
Наслідком сталінського геноциду українців стали катастрофічні демографічні втрати. Саме за цей менш ніж календарний рік (1932–1933) в Україні загинули мільйони людей. На жаль, страшні обставини злочину та свідома заборона ведення статистики смертності унеможливлюють встановлення точної кількості загиблих невинних людей і вичерпного поіменного списку жертв.Жахом Голодомору була надзвичайно велика смертність серед дітей. У багатьох районах України у вересні 1933 року за шкільні парти не сіли близько двох третин учнів.
Голод на довгі десятиліття порушив природний генетичний фонд, призвів до морально-психологічних змін у свідомості нації. Наслідком злочину геноциду також стало руйнування традиційного українського устрою життя. 1933 рік став для України часом національної катастрофи, наслідки якої відчуваємо і понині.
Сьогодні, у день пам’яті жертв Голодомору,закликаємо кожного українця залишити на деякий час свої буденні справи і запалитисвічку на підвіконні так, щоб її було видно знадвору. Цей вогник символізуватиме нашу пам’ять і віру в перемогу.
