Христос нас відкупив, але не звільнив від наших хрестів.
Сьогодні ми теж ідемо шляхом своєї Хресної Дороги. Україну засудили на смерть. Україна встала, взяла на себе свій хрест і іде тернистою дорогою. Падає, стікає кров’ю, приймає допомогу від світу. Російські солдати забивають цвяхи в наше тіло. Один цвях — Маріуполь, другий цвях — Буча, Гостомель, Бородянка, Ірпінь… Ще один — Краматорськ, Донбас, Харків…
З вірою у беззаперечну перемогу добра над злом, ми проходимо Хресною Дорогою, щоби просити у Спасителя сили вистояти до кінця. Щоби молитися за нашу країну і всіх постраждалих від війни. Україна є щитом від дикого сходу для захисту Європи, і це воля Творця і такий Його намір.
У молитві Хресної Дороги, яка проводилась у церкві Святого Миколая, двічі поспіль взяли участь студенти, які проживають у гуртожитку.
Хочу відзначити, що студенти велику зацікавленість проявили і до самого місця молитви – церкви Святого Миколая - дерев'яного храму у нашому місті. Церква є пам’яткою архітектури національного значення і є яскравим прикладом архітектурних творів Галицької школи дерев’яної архітектури.
Ця Хресна дорога дуже важлива, особливо зараз, адже спільна молитва об’єднує людей у такий нелегкий час. Колективна молитва – дуже сильна і з її допомогою ми сподіваємось випросити у Господа духовної допомоги нашим воїнам і всьому українському народу. Молитва – це теж зброя, яку ми використовуємо заради добра.
