В останні дні червня виповнюється 82 роки з часу, коли радянська влада, відступаючи перед фашистським вторгненням, здійснила нелюдське масштабне знищення в’язнів по всій Західній Україні.
Репресії радянської системи на новозахоплених західноукраїнських землях почалися з кінця 1939 р. і окремими етапами масових арештів тривали до початку німецько-радянської війни. Повітові міста, як центри локалізації структур НКВС та НКДБ, тюремних відомств, ставали місцями тортур і нищення місцевих жителів; нищення за будь-що: приналежність до національних організацій, за службову діяльність, за власну думку, навіть – за власний український менталітет. Бережани ці хвилі не оминули і стара, зведена ще за австрійських часів, тюрма була постійно переповнена.
З 26 по 30 червня 1941 р. в Бережанській в’язниці здійснювались криваві масові розправи. Незважаючи на ревіння постійно включених двигунів тракторів, мешканці міста всі ці дні чули з тюрми постріли і крики людей. За різними даними в Бережанах загинуло від 174 до понад 270 осіб. 150 тіл знайдено у в’язниці, 70 – біля замку, кілька десятків спущено по Золотій Липі. В’язні були піддані нелюдським катуванням.
30 червня викладачі і адміністрація коледжу вшанували пам'ять жертв сталінських репресій.
Цей захід, організований бережанською міською радою, відбувся на території нашого коледжу біля каплиці, що символізує собою пам'ять про ті страшні звірства радянської влади щодо мирних людей.
Священники, парохи Бережан, провели поминальний молебень за душі невинно вбитих та закатованих, а опісля директорка ВСП «Бережанський фаховий коледж НУБІП України» Світлана ПИЛИПИШИН і інші присутні поклали поминальні свічки до пам`ятника-каплиці жертв сталінських репресій.
Після широкомасштабного вторгнення росії терор і політичні переслідування стали моторошною реальністю для величезної кількості українців, чиї міста і села окупували війська агресора. Катування, розстріли невинних без суду і слідства, насильницькі депортації, фільтраційні табори, масові переслідування з політичних мотивів – здавалося, що все це з падінням радянської системи назавжди залишилось в історії. Але ідеологічні спадкоємці СРСР у путінській росії знову принесли на українську землю масові політичні репресії.
Сьогодні Україна демонструє світові надзусилля в боротьбі проти безжального агресора, визволенні всієї території нашої держави від рашистів. Вона бореться за те, щоб сталінські методи Великого терору не були інструментом політики у XXI столітті.
