27 лютого 2018 року у приміщенні студентського гуртожитку № 4 під керівництвом вихователя Любові Гурко було проведено виховний захід за участю юрисконсульта Наталії Крамар на тему: «Відповідальність за вчинення булінгу та кібербулінгу. Медіаграмотність» зі студентами гуртожитку.
В ході виховної години доповідачка окреслила коло актуальних проблем у міжособистісному спілкуванні в освітньому середовищі та наголосила, що, на превеликий жаль, найбільш злободенними питаннями станом на сьогоднішній день є: насильство, цькування учасників освітнього процесу, кібертретирування та медійна необізнаність, що призводять до психотравмуючих ситуацій, а часом – і до тяжких наслідків. Із врахуванням загального занепокоєння та зважаючи на значний громадський розголос подібного роду явищ, того, що булінг в українських навчальних закладах набув розмаху епідемії, законодавцями був ухвалений Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)", який набрав чинності 19 січня 2019 року. Закон передбачає чіткі алгоритми дій у випадку цькувань, адже до прийняття вказаних змін відповідальності за вчинення булінгу (цькування) в Україні не існувало.
Зокрема, Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено статтею 173-4: «Булінг (цькування) учасника освітнього процесу». Диспозиція статті дає визначення поняття булінгу (цькування), санкцією встановлено відповідальність за вчинення вказаного адміністративного правопорушення (штраф або громадські роботи). Змін і доповнень зазнав також Закон України «Про освіту», в якому станом на теперішній час вже міститься визначення булінгу, встановлені його типові ознаки, визначено обов’язки керівника закладу освіти щодо створення безпечного освітнього середовища (розгляд заяв щодо булінгу, повідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції про випадки булінгу), обов’язки здобувачів освіти (повідомляти керівника закладу освіти про випадки булінгу тощо).
До слухачів донесена процедура розгляду справ про булінг, строки розгляду, а також названо, що саме є доказами у справах про факти цькування та ін.
Окремо юрисконсульт звернула увагу слухачів на таке швидкопоширюване негативне явище, як кібербулінг. У сучасному світі інформаційних технологій дуже багато процесів з реального життя перемістилися в життя віртуальне: спілкування, навчання, перегляд фільмів, нові знайомства тощо.
Попри те, що інтернет — цікавий і корисний засіб навчання, відпочинку, спілкування з друзями, світова комп’ютерна мережа водночас містить багато небезпек для психічного та фізичного здоров’я користувачів.
Дружба, любов, роздратування, агресія та інші емоції також «перекочували» у світ онлайн.
Кібербулінг — це новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж, популярних месенджерів тощо.
Окремо наголошено на важливості усвідомлення того, що стосовно інтернету діють такі самі правила, норми і закони, як і в реальному житті. Кожен має право на повагу і доброзичливе ставлення до себе. І саме тому треба пам’ятати, що ні з кого не можна знущатися — ні в реальному, ні у віртуальному світі.
Обговорювались причини неприпустимості секстингу (надсилання через мобільний телефон повідомлень сексуального змісту або еротичних фотографій чи відео), аналізовано необхідність ігнорувати та/або відфільтровувати небезпечний контент у соціальних мережах (навалу фейків, маніпуляцій, популізму, чорного піару, шахрайства та ін.), а також потребу вчитись відрізняти фальсифіковані дані і підроблені відомості від дійсно цікавої та корисної інформації – не довіряти всліпу картинкам, відео, цифрам, посиланням на іноземні медіа, дослідженням, невідомим експертам тощо.
Присутнім слухачам рекомендовано в разі поширення інформації критично оцінювати її, не піддаватись паніці, а шукати першоджерело і докази, при цьому користуючись основною заповіддю медіаграмотної людини: «Не доведено – неправда».
І юрисконсульт, і вихователь, і усі присутні слухачі – студенти брали участь в обговоренні цих тем, які відповідають найважливішим потребам сучасності.
В ході діалогів та дискусій, під час яких думки частково розділились, усі присутні все ж дійшли до спільного переконання про те, що не існує поняття «невинний спостерігач», і вкрай важливо, щоб цькування не піддавалось замовчуванню учасниками освітнього процесу, що стало основною думкою, домінантою виховної бесіди. Адже навчальний заклад - це не тільки місце, де студентів навчають, а, насамперед, простір для їхнього повноцінного розвитку, який повинен бути осередком успішних, креативних і щасливих людей. А це можливо лише за умови створення вільного від будь-якого насильства освітнього середовища.
