Критерії оцінювання співбесіди

Бали

Критерії оцінювання навчальних досягнень абітурієнтів

100

Абітурієнт(ка) здатний лише називати окремі факти, терміни або явища без зв'язку між ними. Висловлювання не має структури речення. Лексичний запас критично обмежений, приклади відсутні.

102

Абітурієнт(ка) відтворює навчальний матеріал на рівні впізнавання. Може побудувати просте речення або окремий фрагмент думки, але не здатний розгорнути тему. Лексика дуже бідна; узагальнення та приклади повністю відсутні.

104

Абітурієнт(ка) загалом розуміє суть навчального матеріалу. Здатний відтворити декілька логічно пов'язаних речень, проте висловлювання залишається уривчастим. Словниковий запас одноманітний, спроби навести приклади зазвичай невдалі або занадто загальні.

106

Абітурієнт(ка) розуміє основний обсяг матеріалу та може переказати його значну частину. Мовлення стає більш зв’язним, хоча лексика залишається стандартною (шаблонною). Робить перші спроби узагальнити інформацію, але потребує навідних запитань для наведення прикладів.

108

Абітурієнт(ка) впевнено володіє матеріалом, може будувати цілісне висловлювання та виділяти головне. Лексика стає багатшою, з’являються спроби використовувати синоніми. Здатний самостійно навести хоча б один доречний приклад, хоча поглиблений аналіз чи широке узагальнення ще викликають труднощі.

110

Абітурієнт(ка) розуміє суть питання лише за активної допомоги екзаменаторів. Відповідь має вигляд окремих речень, що не складаються у цілісний текст. Висловлювання фрагментарне, незавершене, з пропуском ключових думок. Здатність до узагальнення відсутня.

112

Абітурієнт(ка) намагається відтворити зміст у певній послідовності, проте виклад залишається логічно розірваним. Часто зустрічаються недоречні за змістом фрази. Самостійно розкрити тему важко, потрібні постійні навідні запитання. Приклади не наводяться або є випадковими.

114

Абітурієнт(ка) має загальне уявлення про зміст питання. Висловлювання стає більш зв’язним і має ознаки завершеності, проте розкриття теми залишається поверхневим. Абітурієнт(ка) важко розрізняє основну та другорядну інформацію, часто зміщуючи акценти на другорядні деталі.

116

Абітурієнт(ка) демонструє цілісне розуміння теми, проте допускає порушення послідовності у викладі. Здатний узагальнити незначну частину матеріалу. Основним недоліком є невміння чітко структурувати аргументи та схильність до повторів. Приклади наводяться, але часто є типовими або не цілком точними.

118

Висловлювання характеризується завершеністю та логічною зв’язністю. Абітурієнт(ка) загалом розкриває тему, але може припускатися фактичних помилок у прикладах (наводить неправильні або не зовсім доречні приклади). Вміє робити короткі висновки, хоча глибина узагальнення матеріалу ще потребує вдосконалення.

120

Абітурієнт(ка) знає теоретичний зміст, але здатний відтворити його лише частково. Потребує постійної допомоги екзаменаторів для акцентування уваги на головних моментах. Самостійність у судженнях відсутня, причинно-наслідкові зв'язки не встановлюються.

122

Абітурієнт(ка) переказує значну частину теорії та вміє формулювати думку. За допомогою додаткових запитань може встановити окремі причинно-наслідкові зв’язки та зробити базове теоретичне узагальнення. Головним недоліком є повна відсутність прикладів та низька аргументованість власних тез.

124

Абітурієнт(ка) знає теорію та намагається поєднати переказ із власним оцінювальним судженням. З’являються перші спроби доведення думки (1 аргумент), проте висловлюванню бракує єдності стилю. Відповідь виглядає як набір правильних, але не пов'язаних між собою блоків. Приклади відсутні або підміняються теоретичними положеннями.

126

Абітурієнт(ка) значною мірою розкриває зміст питання. Здатний навести 1-2 аргументи на захист своєї позиції та завершити відповідь простим узагальненням. Проте висвітленню теми властива поверховість: основна думка проглядається слабко, а наведені приклади є невдалими або не зовсім доречними.

128

Абітурієнт(ка) впевнено знає теоретичний матеріал і самостійно виділяє головне. Висловлює власну позицію, наводить аргументи та робить логічні висновки. Основна проблема полягає у стилістичній неоформленості виступу та можливих логічних стрибках («брак єдності стилю»), хоча фактичний зміст питання розкритий повністю.

130

Абітурієнт(ка) знає теорію та може переказати значну її частину, проте потребує допомоги екзаменаторів для виділення головного. Здатний сформулювати думку та зробити узагальнення, але не може самостійно підібрати жодного прикладу. Власні судження та аргументація відсутні.

132

Абітурієнт(ка) самостійно встановлює окремі причинно-наслідкові зв’язки та намагається ілюструвати теоретичне узагальнення прикладами. Проте ці приклади є невдалими або не зовсім доречними. Відповіді бракує самостійності: абітурієнт(ка) схильний до буквального цитування підручника без власної оцінки.

134

Абітурієнт(ка) володіє навичками аналізу та намагається створювати зв’язний текст з елементами самостійних суджень. Основна проблема полягає у структурі: виклад часто непослідовний, трапляються значні відхилення від теми. Аргументація основної думки ще занадто слабка або підміняється загальними фразами.

136

Абітурієнт(ка) самостійно створює достатньо повний та логічний текст. Демонструє власну позицію, хоча аргументи на її захист можуть бути непереконливими. Наводить приклади, які спочатку можуть бути невдалими, але після додаткового роздуму (або навідного запитання) здатний самостійно помітити помилку та запропонувати кращий варіант.

138

Абітурієнт(ка) впевнено володіє матеріалом, створює зв’язне висловлювання з чіткими елементами авторської позиції. Незважаючи на можливі дрібні порушення послідовності викладу, абітурієнт(ка) демонструє високий рівень самокритичності: він (вона) самостійно вносить поправки в ході відповіді, уточнює аргументи та успішно корегує невдало дібрані приклади.

140

Абітурієнт(ка) впевнено володіє матеріалом та здатний самостійно будувати повне висловлювання. Головною рисою є вміння помічати та виправляти власні помилки в ході відповіді. Проте доказова база ще обмежена, а висловлюванню бракує глибини аналізу.

142

Абітурієнт(ка) не лише відтворює знання, а й активно добирає аргументи на підтвердження своєї думки. Висловлювання стає цілісним та осмисленим. Навіть якщо перші наведені приклади є невдалими, абітурієнт(ка) демонструє гнучкість мислення, самостійно вносячи суттєві поправки та уточнення.

144

Абітурієнт(ка) демонструє здатність застосовувати теоретичні знання у конкретних практичних ситуаціях. З’являються навички детального аналізу завдання. Текст виступу стає логічним і розгорнутим, хоча в окремих фрагментах ще може спостерігатися незначне відхилення від основної лінії викладу.

146

Абітурієнт(ка) вільно оперує матеріалом, складає порівняльні характеристики та виявляє закономірності. Демонструє правильне і влучне застосування термінології. Аргументація власних міркувань стає багатогранною, проте в структурі відповіді все ще бракує ідеальної послідовності (можливі повтори або забігання наперед).

148

Абітурієнт(ка) будує повний, глибокий та логічно викладений текст. Демонструє високий рівень критичного мислення та здатність до детального аналізу складних ситуацій. Відповідь відрізняється змістовністю та влучним використанням аргументів, хоча зберігається мінімальний простір для вдосконалення стрункості композиції виступу.

150

Абітурієнт(ка) демонструє вільне володіння теоретичною базою та навичками детального аналізу. Самостійно будує повний і логічно викладений текст, де тема розкрита в повному обсязі. Головним недоліком залишається слабка аргументація власних тез — думки висловлюються правильно, але не підкріплюються достатньою кількістю доказів.

152

Абітурієнт(ка) не лише розкриває тему, а й застосовує теорію в конкретних практичних ситуаціях. Складає точні порівняльні характеристики та виявляє причинно-наслідкові зв'язки. Текст є послідовним, проте аргументація все ще має вибірковий характер (не всі ключові положення доведені належним чином).

154

Абітурієнт(ка) будує текст з урахуванням конкретного комунікативного завдання. Висловлює власну позицію та починає аргументувати різні погляди на одну й ту саму теоретичну проблему. Здатний систематизувати складний матеріал, проте приклади, які він (вона) наводить, мають загальний характер і не завжди є точними в деталях.

156

Абітурієнт(ка) демонструє високу культуру мислення: систематизує та узагальнює дібраний матеріал на високому рівні. Аргументація стає переконливою та охоплює різні аспекти питання. Єдиним помітним недоліком є брак творчого підходу при підборі ілюстративного матеріалу – приклади правильні, але типові (шаблонні), без глибинного авторського осмислення.

158

Абітурієнт(ка) повністю опанував навички детального аналізу та синтезу. Будує послідовний, змістовний текст, у якому власна думка органічно поєднується з ґрунтовною аргументацією різних точок зору. Демонструє правильне застосування теорії в нестандартних ситуаціях. Робота близька до ідеалу, а дрібні недоліки можуть стосуватися лише окремих нюансів точності прикладів, що не впливають на загальну високу якість відповіді.

160

Абітурієнт(ка) демонструє впевнене володіння теорією та навички глибокого аналізу. Здатний самостійно систематизувати великі пласти інформації. Виклад матеріалу логічний і послідовний, проте творчий потенціал виявляється здебільшого в межах запропонованого алгоритму завдання.

162

Абітурієнт(ка) виявляє початкові творчі здібності, що проявляються в нестандартному підборі матеріалу або оригінальній структурі викладу. Повністю враховує комунікативне завдання, роблячи відповідь адаптованою до аудиторії. Проте власна позиція ще не висловлена як окрема, аргументована лінія.

164

Абітурієнт(ка) не лише творчо використовує дібраний матеріал, а й відкрито висловлює власну думку. Висловлювання характеризується цілісністю та авторським стилем. Аргументація власної позиції присутня, хоча вона поки що зосереджена на підтвердженні однієї, обраної точки зору.

166

Абітурієнт(ка) демонструє високий рівень критичного мислення: він (вона) вміє бачити проблему з різних сторін. Наводиться певна аргументація різних поглядів на теоретичний матеріал. Творче використання знань дозволяє абітурієнту виходити за межі стандартних схем аналізу, зберігаючи при цьому строгу логічність тексту.

168

Абітурієнт(ка) діє як активний дослідник. Він (вона) вільно систематизує та узагальнює матеріал, виявляючи розвинені творчі здібності. Власна думка ґрунтується на глибокому аналізі альтернативних поглядів, кожен з яких отримує переконливу аргументацію. Виклад матеріалу є взірцем логіки, послідовності та комунікативної ефективності.

170

Абітурієнт(ка) демонструє високий рівень володіння матеріалом і здатність до детального розбору завдання. Може самостійно сформулювати проблему, що випливає з умови, та запропонувати логічні шляхи її розв’язання. Текст відповіді повний та послідовний, проте власна позиція ще потребує більш чіткого формулювання та доказової бази.

172

Абітурієнт(ка) успішно використовує засвоєні факти для виконання завдань підвищеної складності (нестандартних ситуацій). Виявляє гнучкість мислення при вирішенні сформульованих проблем. Висловлює власні думки, проте при підборі доказів іноді спирається на занадто вузький контекст, що дещо обмежує переконливість аргументації.

174

Абітурієнт(ка) будує бездоганний за структурою та логікою текст. Відповідь відрізняється використанням точних фактів та термінології. Демонструє вміння обґрунтовувати обрану позицію, добираючи фактично правильні докази. Головна особливість цього рівня — точність ілюстративного матеріалу, хоча сила переконання в дискусійних моментах ще може бути недостатньою.

176

Абітурієнт(ка) на високому рівні аналізує завдання та самостійно розв'язує складні інтелектуальні проблеми. Кожна теза підкріплюється точними та переважно переконливими доказами. Абітурієнт(ка) вміє прогнозувати наслідки запропонованих рішень, будуючи глибокий, змістовний та аргументований виклад матеріалу.

178

Абітурієнт(ка) не лише досконало володіє матеріалом, а й демонструє майстерність переконання. Добирає вичерпні, точні та максимально переконливі докази для обґрунтування будь-якої обраної позиції. Відповідь є цілісним інтелектуальним продуктом, де власна думка, нестандартне розв'язання проблеми та залізна логіка аргументів створюють бездоганний текст.

180

Абітурієнт(ка) на високому рівні володіє теоретичною базою та навичками аналізу. Самостійно формулює проблему та пропонує логічні шляхи її розв’язання. Будує повний текст, проте при підборі доказів іноді фокусується лише на одному аспекті, через що аргументація виглядає точною, але не вичерпною.

182

Абітурієнт(ка) успішно вирішує нестандартні завдання, використовуючи засвоєні факти. Висловлює власні думки, підкріплюючи їх переконливими доказами. Наводить приклади, проте вони мають несистематичний характер — з’являються лише в окремих частинах відповіді та не завжди логічно пов’язані з кожною висловленою тезою.

184

Абітурієнт(ка) демонструє впевнене володіння матеріалом та майстерність у побудові послідовного тексту. Добирає точні приклади, що ілюструють ключові моменти. Аргументація стає більш стабільною, хоча частота використання прикладів все ще залишається нерівномірною протягом усієї відповіді.

186

Абітурієнт(ка) виявляє глибоке розуміння предмета, самостійно розв'язуючи складні проблеми. Висловлювання характеризується високим ступенем переконливості. Докази завжди релевантні, а приклади наводяться регулярно, підкріплюючи майже кожне важливе твердження, що робить позицію абітурієнта цілісною.

188

Абітурієнт(ка) демонструє видатні аналітичні та творчі здібності. Будує досконалий за формою та змістом текст. Добирає завжди переконливі докази, які не залишають простору для сумнівів. Наводить систему влучних прикладів, що органічно вплетені в структуру відповіді, демонструючи повне розкриття теми та високу інтелектуальну зрілість.

190

Абітурієнт(ка) вільно володіє матеріалом та демонструє готовність до нестандартних рішень. Створює оригінальне висловлювання, що відповідає мовленнєвій ситуації. Здатний проаналізувати різні погляди на предмет, проте при наведенні прикладів на підтвердження правил іноді потребує часу на роздуми, щоб ілюстрації були цілком доречними.

192

Абітурієнт(ка) виявляє особливі творчі здібності, створюючи яскравий за думкою та формою текст. Успішно переносить знання на нестандартні ситуації. Наводить приклади до правил, проте основний акцент робить на оригінальності самої ідеї, іноді залишаючи аргументацію на рівні загальних, хоч і правильних, тверджень.

194

Абітурієнт(ка) демонструє глибокий аналіз різних поглядів на предмет дослідження. Висловлювання характеризується високою мовленнєвою культурою. Добирає аргументи на користь своєї позиції, проте вони можуть бути швидше інформативними, ніж емоційно чи логічно беззаперечними. Приклади до правил наводяться точно і вчасно.

196

Абітурієнт(ка) вільно оперує знаннями в будь-яких ситуаціях. Самостійно створює яскравий текст, де кожна оригінальна думка підкріплена переконливими аргументами. Здатний не просто порівнювати погляди, а й критично їх оцінювати. Приклади на підтвердження правил є точними, різноплановими та влучними.

198

Абітурієнт(ка) демонструє досконале володіння матеріалом та виняткові творчі здібності. Висловлювання є взірцем оригінальності, логіки та стилю. Вміння аналізувати різні погляди поєднується з бездоганною здатністю добирати завжди переконливі, неспростовні аргументи та філігранно точні приклади. Це рівень повної інтелектуальної свободи та досконалого професійного аналізу.

200

Абітурієнт (абітурієнтка) вільно володіє матеріалом та навичками аналізу завдання, виявляє особливі творчі здібності та здатність до оригінальних рішень різноманітних навчальних завдань, до перенесення набутих знань та вмінь на нестандартні ситуації, самостійно створює яскраве, оригінальне за думкою висловлювання відповідно до мовленнєвої ситуації; аналізує різні погляди на той самий предмет, добирає переконливі аргументи на користь тієї чи іншої позиції, усвідомлює можливості використання тієї чи іншої інформації для розв’язання певних життєвих проблем; завжди наводить точно приклади на підтвердження того чи іншого правила.